В.І. Ляшенко, Ю.М.Харазішвілі РОЛЬ КОГНІТИВНОЇ СКЛАДОВОЇ КРЕАТИВНИХ ПОСЛУГ В ПРОЦЕСАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Донизу

В.І. Ляшенко, Ю.М.Харазішвілі РОЛЬ КОГНІТИВНОЇ СКЛАДОВОЇ КРЕАТИВНИХ ПОСЛУГ В ПРОЦЕСАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ Empty В.І. Ляшенко, Ю.М.Харазішвілі РОЛЬ КОГНІТИВНОЇ СКЛАДОВОЇ КРЕАТИВНИХ ПОСЛУГ В ПРОЦЕСАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Створювати по Admin на тему Вт Лист 15, 2016 12:49 pm

В.І. Ляшенко, доктор економічних наук, професор
Міжнародний центр дослідження соціиально економічних проблем модернізації та розвитку кооперації, м. Полтава
Ю.М.Харазішвілі, доктор економічних наук, професор
Інститут економіки промисловості, м. Київ

РОЛЬ КОГНІТИВНОЇ СКЛАДОВОЇ КРЕАТИВНИХ ПОСЛУГ В ПРОЦЕСАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Сучасне суспільство знаходиться в стані зміни культурної парадигми, в ході якої знання і когнітивні здібності людини займають місце головного улаштовувача социоэкономического простору його життя. Освіта стає однією з основних сил розвитку, разом з екологією, «зеленою» енергетикою, охороною здоров'я і інформаційною сферою [1, c.584]. Знання придбаває риси головного соціуму, що виробляє знаряддя, а людське cogito радикальним чином впроваджується в природу і форми матеріальної праці. Цінність створюють не стільки придбання і використання знання, скільки створення нового знання і його інноваційне використання [2, c. 545]. У цьому сенсі можна говорити про становлення суспільства що виробляють знання [3, c.22], тобто знання, які здатні створювати і входити в речі, технології, глобальні і локальні структури життя, людські відносини і, кінець кінцем, робити саме знання.
Вже є загальноприйнятим положення про перехідний зміст нашої епохи, що полягає не в "капітальному ремонті", а в глибоких системних змінах, темпи яких, до того ж, постійно прискорюються. Питання, які активно дискутуються і в більшості своїй не знаходять поки відповідей, — про спрямованість і системоутворюючу логіку відповідних трансформацій. Природньо, ми можемо розглядати цю проблему лише концептуально, слід позначити визначальні тенденції глобальних трансформацій. «Головна з них полягає в тому, що, попри існуючі колізії, є всі підстави стверджувати, що під впливом об'єктивних чинників глобально-цивілізаційного процесу світ розвертається ліворуч — у бік людини. Формується принципово нова, егоцентрична або, що одне і те саме, соціоцентрична реальність. Її сенс: людина не опосередковано (так було завжди), а прямо і безпосередньо стає реальним системоутворюючим центром перспективи. Стверджується принципово нова взаємозалежність: «егоцентристська цивілізація — егоцентристське суспільство — егоцентристська економіка». Можна не погоджуватися з пропонованою термінологією, але сенс обговорюваного - однозначний: логіка перспективи — це егоцентристська логіка» [4].
Йдеться про принципове уточнення місця людини в суспільному процесі, про її визначення не тільки як суб'єкта (енергетичного центру), а й безпосередньої мети, її суб'єкта і водночас об'єкта розвитку. Основа відповідних змін — зростання підготованої всім попереднім розвитком самодостатності людської особистості, принципово нові можливості її самореалізації і свободи вибору. «Четверта промислова революція значно інтенсифікує ці процеси. Ми говоримо про становлення епохи, в якій протагорівський принцип "людина — міра всіх речей" отримує можливості системного втілення, про початки епохи реального гуманізму, не про заперечення історії і не про передісторію, а про справжню історію. Природньо, це дуже складний і суперечливий процес, який включає в себе припливи і відпливи, але його не можна зупинити. Він реалізується на основі логіки саморозвитку спонтанно і в цьому сенсі невідворотній» [4].
Ще одне принципово значуще: логіка егоекономічних перетворень природним чином кореспондує з дематеріалізацією економічної системи, фактичним запереченням матеріального виробництва. Природно, йдеться не про голе, а, як кажуть у таких випадках філософи, про позитивне заперечення діючої системи — економіки товару, заміну її протягом п’ятої «довгої хвилі» М.Кондратьєва постіндустріапльною «економікою послуг». Опускаючись у підґрунтя економічного процесу, відповідна модель економіки обмежується інструментальною функцією. «Системоутворюючу в економічному процесі функцію перебирає на себе дематеріалізована за своєю суттю соціоцентристська економіка. Ми говоримо про структурний формат економіки, яка, кажучи словами Маркса, розташовується "по той бік матеріального виробництва". І це — не чиста теорія, це сьогодні реальність, що інтенсивно розвивається. За словами англійського вченого, одного із засновників ідеологічної концепції "нового лібералізму" Е.Гідденса, "центральною подією ХХ століття стала перемога над матеріальним". Йдеться не тільки про мережеву економіку — віртуальну економіку символів і знаків, яка інтенсивно розвивається в наш час. Мається на увазі дематеріалізація системоутворюючих початків відтворювальних процесів у їхньому широкому розумінні. Ми говоримо перш за все про перетворення інформації та знань на основний виробничий ресурс, домінуючу форму багатства суспільства. Це водночас і ті складові, які прямо й безпосередньо конституюють структурну цілісність людської особистості, її креативний потенціал. Відповідним чином формується інтегруючий початок егоцентристської економіки: її безпосередня мета, про яку ми говорили, мета розвитку багатства людської особистості і основний відтворювальний ресурс реалізації цієї мети поглинають одне одного. Перетворення людини на об'єкт і водночас суб'єкт розвитку в їх єдності реалізується передусім у відповідній площині» [4].
Це дає підставу для класифікації сфери послуг наступним чином. 1. Традиційні послуги: торгівля; діяльність готелів і ресторанів; операції з нерухомим майном; надання комунальних та індивідуальних послуг; тимчасове розміщення та організація харчування.
2. Прогресивні послуги: діяльність транспорту і зв’язку; фінансова діяльність; державне управління; охорона здоров’я; інформація і телекомунікації; туристична діяльність; діяльність у сфері адміністративного і допоміжного управління.
3. Креативні послуги: освіта; рекламна та маркетингова діяльність; професійна, наукова та технічна діяльність; мистецтво, спорт, розваги.
Розподіл внеску в економіку Вінницької області відповідних секторів та підсекторів економіки наведений на рис. 1.

В.І. Ляшенко, Ю.М.Харазішвілі РОЛЬ КОГНІТИВНОЇ СКЛАДОВОЇ КРЕАТИВНИХ ПОСЛУГ В ПРОЦЕСАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ 60b2e97a49b4
Рис. 1. Структурна динаміка основних секторів економіки та підсекторів сфери послуг в економіці Вінницької області.

Змінюється і специфіка сучасної праці. Постматеріальне егоцентристське відтворення — це домінантність творчої праці. Творча праця відрізняється від репродуктивної полем своєї реалізації, втілює принципово інші мотиваційні механізми та енергетику. Розташовуючись поза межами реалізації матеріальної необхідності, логіки "мати", вона в зв'язку з цим, як і знання та інформація, є основою самоствердження особистості, її індивідуальності. Надзвичайно значущим у цьому є й те, що творчість народжується зі свободи, невіддільна від свободи. Лише вільна особистість здатна до творчості. Зауважимо, що в цьому разі йдеться про можливість людини діяти не згідно зі стереотипами, суспільно детермінованими правилам, нормами раціоналізму, а адекватно індивідуальним мотиваціям, установкам власного розуму. Енергетика творчої праці, як і загалом інноваційний потенціал соціовідтворення, базується на цій основі. Відповідним чином перебудовуються організаційні основи не тільки макро-, а й
мікроекономіки, структурні побудови і мотиваційні механізми первинної ланки економіки — корпорації та фірми. Довіра до працівника і стимулювання його творчості формують їх системоутворюючі початки.
У системі зароджуваних економічних відносин досить рельєфно проглядається ще одна лінія перетворень — домінантність постматеріальних потреб людини. На відміну від фізіологічних (матеріальних) потреб — потреб "підтримки власного тіла" (А.Шопенгауер), постматеріальні потреби, як і творчість, належать до класу екзистенційних визначень особистості, ідентифікуються як "справді людські потреби". Це, з одного боку, потреби нашого пізнання і комунікацій, з іншого — потреба самоствердження і самоідентифікації індивідуальності в людині, накопичення її інтелектуального потенціалу, реалізації творчого початку. У дематеріалізації відтворювального циклу такою ж значущою є роль соціального капіталу. Формуючись з допомогою неформальних норм і принципів на основі свободи й довіри спонтанно, соціальний капітал перебирає на себе дуже важливу в сучасній економіці функцію — функцію морально-психологічного ресурсу економічної динаміки. Багато країн Заходу досягли високих результатів у економічному процесі, спираючись на конструктивізм цього ресурсу.
Відповідний перелік позицій, що характеризують процес становлення постматеріального відтворення, можна продовжити. У названих констатаціях важливо враховувати от що. У нас поки немає підстав говорити про накопичення достатньої критичної маси і їх домінантність в економічному процесі. Ми ведемо мову про зародження його засад, які формуються, природно, далеко не в прямолінійному режимі, методом припливів і відпливів. І ще про принципово значуще. Важливо зрозуміти суперечливість механізмів формоутворення цих процесів. Йдеться про використання в цьому старого одягу — наповнення новим змістом функціонуючих форм. Це загальна закономірність перехідного стану економіки, один із чинників її системної розбалансованості. Нові функціональні форми набувають своєї адекватності лише в зрілому стані системи. Ми не завжди враховуємо це.
«Світ капіталу знань, що формується, є не менш деспотичний, чим світ капіталу фінансового. У своїй новій цивілізаційній функції знання не лише формують нову духовність, не лише створює нову матеріальну культуру, воно стає виробником нового соціуму. І цей новий, «когнітивний бог» змінює на громадському п'єдесталі фізичну технократію» [5, с. 20].
Епоха масового дилетантського відношення до знання змінюється з плином часу, що вимагає такого ж масового «професійного» залучення до нього. Відношення до виробництва знання починають визначати соціальну структуру і місце в ній окремого індивіда. Наука як основний виробник знання вступає в сфери політичного панування. Звідси, онтологічним завданням суспільства стає подолання тієї парадигми буття, яка виправдовує латентну експропріацію соціальних ресурсів cogito на користь праці фізичної. Інакше кажучи, подолання того стану справ, коли матеріальні сфери життя вважають справедливим приховувати свою абсолютну залежність від сфер творчих і інтелектуальних, зводячи виробників останніх в масовій свідомості до стану допоміжних сил, «паріев», які є лише «інструментом вказуючої економічної волі».

Список використаних джерел
1. Рогов С. М. Россия должна стать научной сверхдержавой // Вестник Российской академии наук. - М: Наука, 2010. - Том 80, № 7. – С. 575-590.
2. Hammershoj LG. Creativity as a Question of Bildung // Journal of Philosophy of Educatk. - Oxford: Blackwell Publishing, 2009. - Vol. 43, № 4. - P. 540- 548.
3. Карпов А.О. Образовательный институт, власть и общество в эпоху роста культур знаний. - СПб.: Алетейя, 2013. – 186 с.
4. Анатолій Гальчинський: "Світ розвертається ліворуч — у бік людини" // Дзеркало тижня. – 2016. - №40. – С. 4.
5.Карпов А. Социокогнитивная структура и образование в обществе знаний // Общество и экономика. - 2013. - №11-12. - С. 5 - 20.

Admin
Admin

Кількість повідомлень : 38
Дата реєстрації : 08.11.2016

Переглянути профіль користувача http://economsugod.ukrainianforum.net

На початок Донизу

На початок


 
Права доступу до цього форуму
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі